Історіософське осмислення долі України у поемі «Прокляті роки» Юрія Клена

Abstract

Статтю присвячено історіософському осмисленню долі України в поемі «Прокляті роки» Юрія Клена. З’ясовано: наратор фіксує власне переживання катастрофічних змін, що охопили українське суспільство в добу революцій, громадянської війни, більшовицького терору та сталінських репресій. Автор, якому судилося пройти шлях емігранта та спостерігача руйнування рідної землі, створює масштабне художнє свідчення про добу, позначену духовним і фізичним спустошенням. Зазначимо, що в поемі «Прокляті роки» поєднуються автобіографічні мотиви та філософське осмислення історичного процесу. Через систему символів, історичних алюзій і виразної образності Юрій Клен відтворює атмосферу страху, дегуманізації та насильства, що панували в Україні під владою тоталітарного режиму. Він показує, як «прокляті роки» знищують традиційний уклад життя, ламають людські долі, позбавляють людей права на пам’ять і свободу. З’ясовано, що попри трагічність картини, важливою складовою твору є внутрішній спротив митця: прагнення зберегти духовну ідентичність, переосмислити пережите та засвідчити правду про національну трагедію. Поема виступає не лише художнім документом епохи, а й моральним актом, спрямованим проти забуття та фальсифікації історії. Таким чином, «Прокляті роки» – це не просто поетична реакція на драматичні події ХХ століття, а ґрунтовний духовно-інтелектуальний твір, що поєднує особисте свідчення з узагальненою картиною випробувань українського народу. «Прокляті роки» – роки репресій, голоду, жорстокості та поневірянь. Поет із болем згадує та розповідає про репресивну машину, жертвами якої стали українські селяни та інтелігенція.