DSpace.VGPK :: Головна

Електронний репозитарій Комунального закладу вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» (DSpace.VGPK) створено з метою накопичення, впорядкування, збереження та поширення інтелектуальних напрацювань коледжу в науково-освітньому середовищі.

Кількість документів у репозитарії: 709

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 12 з 12

Нові надходження

Сприйняття синтаксичної нестандартності в поетичному дискурсі
Похилюк, Олена
;
Pochyluk, Ołena
(2026, Instytut Filologii Wschodniosłowiańskich UAM)
This article explores the cognitive and communicative parameters of perceiving syntac tic non-standardness in contemporary poetic discourse. Using Tetiana Yakovenko’s collection In the Depths of Heavens… (2020) as a primary source, the study identifies how syntactic deviations function as linguistic-aesthetic signs of culture. The research integrates classical theories of style with modern cognitive linguistics, analyzing mechanisms such as “defamiliarization”, cognitive delay, and affective resonance. It is argued that intentional syntactic non-standardness structures a non-canonical communication space, forcing the recipient to transition from linear decoding to deep interpretation. The findings suggest that such deviations transform grammatical structures into intellectual codes, ensuring the continuity of high literary traditions and enhancing the aesthetic impact on the reader.
Фоносемантична реконструкція авторського стилю Ернеста Хемінгуей
Коломієць, Олена Миколаївна
;
Головська, Ірина Василівна
;
Кісельов, Дмитро Леонідович
;
Ободянська, Ніна Петрівна
;
Kolomiiets, Olena
(2026-01, Видавнича група "Наукові перспективи")
У дослідженні проведено фоносемантичну реконструкцію авторського стилю Е. Хемінгуейя. Завдяки методу фоносемантичної реконструкції встановлено, що авторська проза Хемінгуейя багата на фонетичні фігури, що робить його стиль унікальним і дозволяє досягти потужного емоційного впливу через тонко продуману звукову організацію тексту. Фонесемантичні прийоми звукової організації творів Е. Хемінгуейя умовно розділили на: фоносемантичні прийоми, які базуються на фонетичній символіці; фоносемантичні прийоми, які базуються на повторенні однакових або схожих звуків; фоносемантичні прийоми, які базуються на фонетичній симетрії та ритмі. Такий підхід дозволив точно інтерпретувати внутрішню семантику кожного з прийомів та декодувати його смисл.
Феномен сучасної польської підліткової літератури крізь призму творчості Йоанни Яґелло
Похилюк, Олена
(2026-04, ХГПА)
Сучасний літературний процес у Польщі на зламі XX–XXI ст. позначений інтенсивним формуванням та відокремленням літератури для підлітків як автономного художнього феномену, що в межах західної термінології отримав назву «Young Adult» (YA). Цей перехідний етап у становленні особистості, який за класифікацією Фонду народонаселення ООН охоплює віковий діапазон від 14 до 19 років, став центральним об’єктом уваги письменників, що прагнуть відійти від традиційного «насаджування норм і правил».. Як зазначає М. Карт, підліткова література здобула остаточну незалежність та відокремилася від дорослої чи дитячої літератури в середині 90-х рр. XX ст. У польському філологічному дискурсі цей процес супроводжувався радикальною зміною парадигми: від ідилічних або суто пригодницьких сюжетів автори перейшли до так званої «проблемної прози» та «нового реалізму», де домінує психологізм та екзистенційна тривога. Провідний польський дослідник Г. Лещинський характеризує це явище як «ініціаційну прозу мережевого покоління», що малює глибокий портрет молоді кінця XX - початку XXI ст., яка позбавлена коріння, достовірної ідентичності та перебуває в стані «духовної бездомності». Польська дослідниця А. М. Чернов наголошує, що сучасна модель YA-літератури в Польщі остаточно відмовилася від ролі автора ментора на користь суб'єктивізації оповіді, де голос підлітка стає визначальним у структурі тексту. Це зумовлює перетворення підліткової повісті на «дзеркало повсякденності», у центрі якого постає герой, що загострено відчуває недосконалість світу, стикається з несправедливістю, соціальним відчуженням та браком комунікації з дорослими. Завдяки широким можливостям для інтерпретації, такий тип роману становить значний інтерес для сучасних літературознавчих і лінгводидактичних досліджень, оскільки дозволяє аналізувати внутрішній світ підлітка через складні процеси самопізнання та пошуку ідентичності.
Ментальна архітектоніка поетичного синтаксису: когнітивна роль інверсії, еліпсису та анаколуту
Похилюк, Олена
;
Pokhyliuk, Olena
;
Pohiljuk, Olena
(2026, Закарпатський угорський університетімені Ференца Ракоці ІI)
У статті представлено комплексне дослідження поетичного синтаксису в межах когнітивної парадигми сучасної лінгвістики, деграматичні структури розглядають як динамічний інструмент моделювання концептуального змісту та смислотворення. Робота базується на синтезі положень когнітивної граматики Р. Ланґекера та К. Брокчіаса, а також когнітивної поетики Дж. Стіна, Дж. Гевінс та М. Джованеллі. Основну увагу зосереджено на переосмисленні традиційних синтаксичних фігур – інверсії, еліпсису, анаколуту та паралелізму – як специфічних «ментальних жестів», що здатні керувати увагою читача, зсувати перспективу сприйняття та активувати складні когнітивні механізми. Теоретично обґрунтовано, що поетичний синтаксис у художньому дискурсі виконує смислотворчу функцію, виступаючиформою втіленої концептуалізації реальності. На матеріалі поетичного доробку Михайла Каменюка доведено, що синтаксичні деформації не є лише засобами стилістичного увиразнення, а постають когнітивно релевантними операціями, які формують «емоційний каркас» тексту. Зокрема, аналіз інверсії дав можливість виявити її роль у когнітивному профілюванні та реконфігурації просторово-часових координат, де зміщення логічного наголосу прорізає мовну поверхню новою сенсовою глибиною. Досліджено еліпсис як спосіб створення когнітивних лакун, що активують творчу уяву читача та змушують його до інтенсивного емоційного й асоціативного домислення, перетворюючи «мовчання» граматичної конструкції на потужний засіб профілювання значущих концептів. Особливу увагу в статті приділено феномену анаколуту, який у контексті когнітивної поетики потрактовано як стратегічний ресурс реалізації багатошарової перспективи. Показано, що порушення лінійного синтаксичного зв’язку відкриває множинність варіантів бачення ситуації, де минуле й теперішнє, присутність і відсутність існують одночасно в єдиному концептуальному блендингу. Розкрито когнітивний потенціал синтаксичного паралелізму, який у поєднанні з паронімією забезпечує дискурсивне моделювання складних психоемоційних станів, таких як зневіра, втома чи крихкість буття. На основі аналізу образних схем простору, сили та напрямку продемонстровано тілесний базис поетичної мови М. Каменюка, що дає змогу читачеві раціонально розуміти та інтуїтивно «переживати» втілені в тексті концепти. Отримані результати підтверджують продуктивність інтердисциплінарного підходу до аналізу художнього мовлення, де синтаксис постає як когнітивна дія, що залучає читача до спільного з автором конструювання смислів. Стаття відкриває нові перспективи для розвитку української когнітивної поетики, пропонуючи методологію дослідження індивідуально-авторських моделей світу через призму граматичної організації тексту
Когнітивні параметри синтаксичної біфуркації в сучасній українській поезії (на матеріалі текстів Тетяни Яковенко)
Похилюк, Олена
;
Pokhyliuk, Olena
(2026-05, Видавничий дім «Академперіодика» НАН України)
Стаття присвячена комплексному дослідженню когнітивних параметрів синтаксичної біфуркації в сучасній українській поезії на матеріалі збірки Тетяни Яковенко «Небесний сад». У межах новітньої лінгвістичної парадигми художній текст розглянуто як складну нелінійну систему, що перебуває у стані постійного смислопородження крізь механізми самоорганізації. Актуальність розвідки зумовлена потребою теоретичної експлікації механізмів, які забезпечують деструкцію лінійної моделі речення та активізують нелінійне мислення адресата. Теоретичним підґрунтям дослідження слугують положення лінгвосинергетики (О. Селіванова, Т. Домброван, Н. Таценко) та когнітивної поетики (П. Стоквелл, Р. Цур, В. Емпсон). Біфуркація постає як фундаментальний процес розгалуження інтерпретаційних шляхів, що визначає межу між старими смисловими атракторами та новими кон цептуалізаціями. У статті проаналізовано «плинний синтаксис» Т. Яковенко, де синтаксичні маркери, ритмічні лакуни та енжамбемани є детермінантами дестабілізації рецептивної свідомості. Особливу увагу приділено ефекту «садової стежки», що створює стан «підвищеного когнітивного збудження» через різку руйнацію очікуваної моделі образу. Зокрема, на прикладі аналізу поезій авторки продемонстровано, як несподіваний фінальний елемент рядка (строфи) змушує читача до ретроспективного перегляду всієї синтаксичної структури та повної рекатегоризації концепту. Досліджено функціонування конструкцій зі спільним членом, у яких одне слово є «синтаксичним шарніром», створюючи зону семантичної біфуркації. Виявлено, що поетичний «синтаксис із перемиканням» змушує мозок утримувати два конфліктні сценарії одночасно, що й породжує естетичну напругу тексту. На основі аналізу емпіричного матеріалу розроблено типологію виявів синтаксичної біфуркації, яка включає конфігураційний, когнітивно-регресивний, дейктично-референтний, графічно-пунктуаційний та асиндетичний типи. Констатовано, що в умовах «жорсткої» біфуркації виникає структурно-функціональна криза концепту, яка долається через його якісне перетворення у свідомості читача. Доведено, що синтаксична біфуркація в поезії Т. Яковенко перетворює текст із пасивного джерела інформації на дисипативну структуру, у якій читач стає активним співавтором, самостійно обираючи шлях виходу з «хаосу» множинних потенцій у простір нового художнього смислу