DSpace.VGPK :: Головна

Електронний репозитарій Комунального закладу вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» (DSpace.VGPK) створено з метою накопичення, впорядкування, збереження та поширення інтелектуальних напрацювань коледжу в науково-освітньому середовищі.

Кількість документів у репозитарії: 541

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 12 з 12

Нові надходження

Проблема конструювання національної ідентичності в умовах глобалізації
(Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, 2026-03) Кушко, І. С.; Лисак, І. С.
Головна мета статті полягає у комплексному соціальнофілософському аналізі механізмів, інструментів та стратегій конструювання національної ідентичності в умовах глобалізаційних викликів.
Еволюція та соціальні функції місцевого самоврядування в добу Української революції (1917–1920 рр.)
(Вінницький державний педагогічнийуніверситет імені Михайла Коцюбинського, 2025) Кононенко, Валерій; Кушко, Ігор; Kononenko, Valerii; Kushko, Ihor
Статтю присвячено комплексному аналізу еволюції правових засад та практичної реалізації соціальних функцій органів місцевого самоврядування (земств, міських дум та інститутів-замінників) в добу Української революції 1917–1920 рр.. Актуальність теми зумовлена викликами сучасної реформи децентралізації в Україні, яка стикається зі схожою проблемою збереження балансу між розширенням прав громад та забезпеченням державної керованості в умовах воєнного стану. Наукова проблема полягає у фундаментальному розриві між теоріями державотворення та практикою суспільного виживання в екстремальних умовах. Досліджено, чому три послідовні українські уряди зазнали невдачі у спробі збудувати ефективну модель влади на місцях, не зумівши поєднати демократичну легітимність (виборність) та адміністративну дієвість (жорстку виконавчу вертикаль). Методологія ґрунтується на аналізі нормативно-правових актів та історіографічному підході, що фіксує перехід від загальнополітичних наративів до регіональних адміністративно-господарських досліджень. Проаналізовано три відмінні моделі управління. Центральна Рада впроваджувала демократичний ідеалізм, що призвів до інституційного дуалізму (призначені комісари проти виборних земств) і завершився колапсом керованості, трагічно зафіксованим у Конституції УНР. Гетьманат Павла Скоропадського став консервативною реакцією: він призупинив діяльність виборних органів, замінивши їх призначуваною вертикаллю старост, що спиралася на військову силу окупаційних військ. Пріоритетом стала не демократія, а ефективність збору продовольства. Директорія УНР, декларуючи відновлення демократії, в умовах тотальної війни вдалася до ще більш авторитарних методів, створивши мілітаризовану вертикаль комісарів. Це призвело до повного інституційного хаосу, багатовладдя та правового нігілізму. Особливу увагу приділено соціальним функціям місцевого самоврядування. Встановлено, що саме земства взяли на себе тягар життєзабезпечення громад. Вони успішно реалізовували політику українізації освіти та намагалися зберегти принципи земської медицини. Водночас фатальною вразливістю стала покладена на них функція «продовольчої диктатури». Примусові реквізиції хліба перетворили місцеве самоврядування з представника громади на агента примусу, що знищило його соціальну опору. Провал інституту місцевого самоврядування був зумовлений стратегічним конфліктом між ідеологічними вимогами центру (лояльність, мобілізація, українізація) та прагматичними запитами населення (мир, земля, хліб). Не маючи змоги задовольнити останні, органи місцевого самоврядування втратило легітимність і було знищено разом з українською державністю.
Організація справочинства та збереження управлінської документації в умовах воєнного стану: правові реалії та практичний досвід
(Вінницький державний педагогічнийуніверситет імені Михайла Коцюбинського, 2025) Кушко, Ігор; Кононенко, Валерій; Kushko, Ihor; Kononenko, Valerii
У статті здійснено комплексне дослідження трансформації системи діловодства та архівної справи в Україні під впливом повномасштабної збройної агресії РФ. Автори доводять, що в умовах правового режиму воєнного стану традиційні підходи до документування управлінської діяльності, які десятиліттями базувалися на принципах територіальної прив’язки до офісів та використанні паперових носіїв, виявилися критично вразливими. Питання збереження документів трансформувалося з суто бюрократичного процесу у стратегічний виклик національній безпеці, оскільки втрата управлінської інформації підриває спроможність держави виконувати свої функції та фіксувати докази воєнних злочинів. Особливу увагу приділено аналізу адаптації нормативно-правової бази. Розглянуто роль Наказу Міністерства юстиції № 1000/5 як фундаменту організації діловодства та акцентовано на персональній відповідальності керівників установ за цілісність документів та печаток у кризових ситуаціях. Детально проаналізовано імплементацію Закону № 2136-ІХ, який легітимізував спрощення кадрового діловодства та використання альтернативних способів комунікації (Email, месенджери) між роботодавцем та працівником. Водночас висвітлено проблему правових колізій, пов’язаних із доказовістю таких повідомлень у судовій практиці. Окремий блок дослідження присвячено практичному досвіду евакуації архівних фондів. Автори, спираючись на трагічні події в Херсоні, де окупантами було викрадено близько 121 тисячі одиниць зберігання, наголошують на важливості превентивної підготовки. Доведено, що архівна спадщина розглядається агресором як об’єкт цілеспрямованого нищення для маніпуляцій з історичною пам’яттю. Ключовим результатом дослідження є обґрунтування безальтернативності стратегії цифровізації за принципом Cloud First. Висвітлено динаміку оцифрування та перехід до моделі «єдиного вікна». Розглянуто також механізми захисту бізнесу, зокрема ст. 69.28 ПКУ, яка звільняє платників податків від обов'язку відновлення документів, втрачених через бойові дії, за умови надання непрямих доказів руйнувань. У висновках стверджується, що висхідний тренд до відкритості та цифровізації свідчить про остаточний розрив із пострадянською моделлю управління інформацією, що створює фундамент для повоєнного відновлення держави.
Організаційно-правовий статус Конгресу Трудового народу в системі органів державної влади Української Народної Республіки доби Директорії
(ПУ «Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій», 2022) Кушко, І. С.
У статті проаналізовано організаційно-правовий статус Конгресу Трудового народу Української Народної Республіки доби Директорії та його місце в структурі державної влади. Мета статті – аналіз правового статусу Конгресу Трудового народу України, його функцій та повноважень, місця в системі державного управління в період другої Української Народної Республіки доби Директорії. Автор вважає, що діяльність Конгресу Трудового народу у 1919 р. є важливою віхою в становленні українського парламентаризму. При написанні роботи Використано загальнонаукові методи наукових досліджень: синтезу, індукції, дедукції, статистики. Основними методами дослідження стали методи, що є характерними для історичної науки та досліджень у сфері публічного управління та адміністрування. Так, при написанні статті для розуміння явищ і процесів державно-правової сфери та історично-правових процесів з урахуванням закономірностей зв’язків і суспільно-політичних відносин органів державної влади та політичної еліти періоду Української народної республіки (УНР) доби Директорії Використовувався принцип детермінізму. Спеціальний метод історико-правового дослідження допоміг виявити причино-наслідкові зв’язки й закономірності розвитку державного будівництва органів влади УНР доби Директорії. Аналіз організаційно-правового статусу Конгресу Трудового народу України проходив з використанням методів структурно-функціонального та системного аналізу, які були спрямовані на встановлення місця та повноважень даного органу влади в системі публічного управління другої УНР. Джерельною базою наукового дослідження стали нормативно-правові акти, які з одного боку визначали організаційно-правовий статус Конгресу, з іншого були прийнятті ним в процесі державного будівництва. У статті показано, що конгрес формувався за куріальною системою з певних категорій суспільних груп та визначеною кількістю депутатів від адміністративно-територіальних одиниць. На думку автора, це був передпарламент, який зафіксував структуру державної влади та прийняв важливі нормативно-правові документи, які стали основою для розбудови державних органів та вертикалі влади в УНР доби Директорії. «Закон про форму влади» від 28 січня 1919 р. став тимчасовою Конституцією Української Народної Республіки, у якій Конгрес Трудового народу України зазначався як найвищий орган законодавчої влади. Скликання Конгресу стало спробою закладення в системі державного будівництва Української Народної Республіки традиції демократичної парламентської республіки. Однак, через складні зовнішні умови існування української державності, внутрішні протиріччя другій Українській Народній Республіці так і не вдалося відійти від повної влади Директорії як тимчасової верховної влади революційного часу, а отже від традиції революційної диктатури.
Емоційне та символічне навантаження синтаксичних структур поетичного мовлення
(Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2026-01) Похилюк, О. М.
Синтаксис поетичного мовлення постає не лише як сукупність граматичних правил, а як складний механізм художньої експресії, де кожна одиниця мови виконує особливе емоційне та символічне завдання. Розуміння поетичного тексту вимагає від реципієнта особливої уваги до архітектоніки фрази, адже «щоби зрозуміти його поезію, недостатньо просто її прочитати, – потрібно брати до уваги кожне слово, павзу та розділовий знак». Саме через специфічну побудову речення «майстер слова... намагається «видобути» з кожної мовної одиниці максимальний семантико-стилістичний ефект і разом з тим уміло реалізувати її експресивні потенції». Синтаксичні структури у вірші стають тим середовищем, де думка набуває візуальних та акустичних обрисів, перетворюючись на «картину, намальовану словами-мазками», де «кожне слово – як стріла в суть».