Механізми правового регулювання управлінської діяльності: порівняльний аналіз публічного адміністрування та сфери бізнесу

Abstract

У статті здійснено комплексний порівняльно-правовий аналіз механізмів правового регулювання управлінської діяльності у двох ключових сферах суспільного життя, публічному адмініструванні та корпоративному секторі. Актуальність дослідження зумовлена глобальними трансформаційними процесами, цифровізацією та курсом України на європейську інтеграцію, що призводять до розмивання чітких меж між публічним та приватним правом і взаємопроникнення методів регулювання. Авторами детально розглянуто еволюцію механізму публічного управління, який трансформується від пострадянської моделі «панування-підпорядкування» до європейської сервісної моделі. На основі аналізу Закону України «Про адміністративну процедуру» та проєкту Закону «Про Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади» доведено, що в публічний сектор імплементуються принципи, запозичені з бізнес-моделей: ефективність, обґрунтованість, пропорційність та клієнтоорієнтованість. Окрему увагу приділено ролі цифровізації, як інструменту подолання організаційного опору та впровадження нових операційних стандартів за принципом офіційності. Паралельно досліджено трансформацію механізму регулювання бізнесу. Виявлено тенденцію, що з одного боку, відбувається лібералізація внутрішнього управління через розширення диспозитивності та роль корпоративних договорів, а з іншого – посилення імперативного регулювання зовнішньої діяльності компаній через концепції сталого корпоративного управління та соціальної відповідальності. В роботі обґрунтовано, що конвергенція цих двох сфер найяскравіше проявляється у гібридних механізмах, зокрема у державно-приватному партнерстві (ДПП). ДПП розглядається як «практична лабораторія», де публічний адміністратор переймає критерії економічної ефективності, а бізнес інтегрується в систему суспільних інтересів. За результатами дослідження ідентифіковано три ключові тенденції розвитку управлінських механізмів в Україні: «корпоратизація» публічної сфери, «публіцизація» відповідальності бізнесу та формалізація гібридних зон управління. Зроблено висновок про формування складної дворівневої регуляторної реальності, де ефективність публічного сектору залежить від подолання дисфункцій правотворчості, а приватного – від балансу між договірною свободою та суспільним запитом на сталий розвиток.