Когнітивні параметри синтаксичної біфуркації в сучасній українській поезії (на матеріалі текстів Тетяни Яковенко)

Abstract

Стаття присвячена комплексному дослідженню когнітивних параметрів синтаксичної біфуркації в сучасній українській поезії на матеріалі збірки Тетяни Яковенко «Небесний сад». У межах новітньої лінгвістичної парадигми художній текст розглянуто як складну нелінійну систему, що перебуває у стані постійного смислопородження крізь механізми самоорганізації. Актуальність розвідки зумовлена потребою теоретичної експлікації механізмів, які забезпечують деструкцію лінійної моделі речення та активізують нелінійне мислення адресата. Теоретичним підґрунтям дослідження слугують положення лінгвосинергетики (О. Селіванова, Т. Домброван, Н. Таценко) та когнітивної поетики (П. Стоквелл, Р. Цур, В. Емпсон). Біфуркація постає як фундаментальний процес розгалуження інтерпретаційних шляхів, що визначає межу між старими смисловими атракторами та новими кон цептуалізаціями. У статті проаналізовано «плинний синтаксис» Т. Яковенко, де синтаксичні маркери, ритмічні лакуни та енжамбемани є детермінантами дестабілізації рецептивної свідомості. Особливу увагу приділено ефекту «садової стежки», що створює стан «підвищеного когнітивного збудження» через різку руйнацію очікуваної моделі образу. Зокрема, на прикладі аналізу поезій авторки продемонстровано, як несподіваний фінальний елемент рядка (строфи) змушує читача до ретроспективного перегляду всієї синтаксичної структури та повної рекатегоризації концепту. Досліджено функціонування конструкцій зі спільним членом, у яких одне слово є «синтаксичним шарніром», створюючи зону семантичної біфуркації. Виявлено, що поетичний «синтаксис із перемиканням» змушує мозок утримувати два конфліктні сценарії одночасно, що й породжує естетичну напругу тексту. На основі аналізу емпіричного матеріалу розроблено типологію виявів синтаксичної біфуркації, яка включає конфігураційний, когнітивно-регресивний, дейктично-референтний, графічно-пунктуаційний та асиндетичний типи. Констатовано, що в умовах «жорсткої» біфуркації виникає структурно-функціональна криза концепту, яка долається через його якісне перетворення у свідомості читача. Доведено, що синтаксична біфуркація в поезії Т. Яковенко перетворює текст із пасивного джерела інформації на дисипативну структуру, у якій читач стає активним співавтором, самостійно обираючи шлях виходу з «хаосу» множинних потенцій у простір нового художнього смислу