Коли любов убиває: феміністичний і психоаналітичний портрет роману «Кохання» Анджели Картер

Abstract

The article focuses on the analysis of Angela Carter’s novel Love in the context of feminist criticism and psychoanalytic theory. The author examines love as a phenomenon that combines elements of power, trauma, and self-destructive drive, deconstructing traditional notions of the romantic discourse. Special attention is given to the issues of corporeality, silence, the ambivalence of emotional ties, and the structure of the text as a representation of psychic fragmentation. The study emphasizes the interplay of Eros and Thanatos and demonstrates how Carter’s novel proposes a new model of female subjectivity beyond patriarchal narratives.

Стаття присвячена аналізу роману Анджели Картер «Любов» у контексті феміністичної критики та психоаналітичної теорії. Авторка розглядає любов як феномен, що поєднує елементи влади, травми та потягу до саморуйнування, деконструюючи традиційні уявлення романтичного дискурсу. Особливу увагу приділено питанням тілесності, мовчання, амбівалентності емоційних зв’язків і структурі тексту як репрезентації психічної фрагментації. У дослідженні наголошується на взаємодії Еросу й Танатосу та демонструється, як роман Картер пропонує нову модель жіночої суб’єктності, що виходить за межі патріархальних наративів.