Валентнісні зрушення як стилеотвірний чинник у поезії Тетяни Яковенко

Abstract

У статті розглядаються валентнісні зрушення як одна з ключових синтаксичних трансформацій у сучасному поетичному мовленні, зокрема на матеріалі лірики Тетяни Яковенко. Авторка поєднує методи функційного синтаксису, стилістики, когнітивної поетики та прагмалінгвістики для виявлення закономірностей порушення чи переосмислення валентної структури дієслів у поетичному тексті. Дослідження ґрунтується на положенні про те, що редукція або розширення кількості актантів не лише змінює граматичну форму речення, а й відкриває нові смислові площини, актуалізує метафоричне мислення й посилює емоційно-естетичну функцію вислову. Особлива увага приділена аналізу текстів, у яких відсутність експліцитного суб’єкта або об’єкта створює ефект внутрішнього монологу, філософської зосередженості чи психологічного зрушення. Валентнісна редукція або, навпаки, експансія доповнювальних елементів фіксується як основа формування нових синтаксичних моделей, що не мають прямих аналогів у нормативному дискурсі. Через докладний аналіз поетичних фрагментів доводиться, що валентнісні зрушення слугують не лише художнім прийомом, а й елементом формування авторської мовної картини світу, у якій суб’єктивне переживання набуває текстової структури. Показано, що поетика Тетяни Яковенко демонструє активне використання синтаксичних інновацій з метою збагачення образної системи, структурного експерименту та розширення інтерпретаційного простору тексту. Синтаксис у такій поезії постає не як нейтральна граматична площина, а як семантичний інструмент, що виконує функцію когнітивної рамки та естетичного жесту. Зроблено висновок про те, що валентнісні зрушення є стратегічним засобом індивідуального стилю поетки, виявляються у багатьох рівнях текстової організації та потребують подальшого системного вивчення в контексті сучасної української поетичної стилістики.