Археологічні пам’ятки поділля у науковій спадщині Сергія Гамченка (за матеріалами 1909-1913рр.)

Abstract

Метою статтіє вивчення наявних матеріалів особового фонду С.Гамченка, що стосуються археологічних досліджень на території Поділля у 1909-1913рр., визначити їх перспективність для сучасних археологічних та історико-краєзнавчих досліджень.Наукова новизна. Вперше детально та ґрунтовно проаналізовано зміст особового архівного фонду Сергія Гамченка, що зберігається в Науковому архіві Інститутуархеології НАН України, на наявність матеріалів щодо археологічних пам’ятників Поділля. Розкрито змістовну частину наявних матеріалів, їх повноту та перспективність для подальших досліджень як археологічної науки, так і краєзнавства.Висновки. Сергій Спиридонович Гамченко беззаперечно є непересічною людиною у світі археологічної науки. Протягом п’яти років він здійснив колосальну дослідницьку працю з виявлення та дослідження різнокультурних археологічних пам’ятників на теренах Подільської губернії. До сьогодні увесь об’єм його роботи не введено до наукового обігу, адже велика кількість праць збереглася у рукописному, і навіть чернетковому, варіанті, що потребує скрупульозної та фахової роботи над ними. Матеріали дослідника представлені знахідками від кам’яної доби до ранньослов’янських часів.Цифровізація фонду Сергія Гамченка стала важливим поступом у поширенні здобутків української археології для дослідників. Натомість, це повинен бути лише перший крок, адже у сховищах Наукового архіву ІАНАН України знаходиться багато фондів, які допоможуть як практичній археології, так і дослідникам історії археологічних досліджень, краєзнавцям, генеалогам. Ознайомлення з матеріалами фонду С.Гамченка показує, що він потребує ретельної наукової обробки – систематизації матеріалів, адже навіть у межах однієї папки (зошита, записника, колекції тощо) матеріали розпорошені (про це свідчить опис нами щоденника за 1909р.). Практично весь фонд представлений рукописними матеріалами, які в силу особливостей почерку дослідника, потребують розшифровки та коментарів фахівців-археологів, ознайомлених з науковою спадщиною вченого й описаними об’єктами. На наше глибоке переконання, лише повноцінна археографічна публікація матеріалів фонду зможе максимально залучити їх до наукового обігу.