Микола Чирський - самобутній митець української діаспори

Abstract

У статті розглядається творчість М. Чирського у національному літературному процесі та розкриваються особливості його творчого стилю, зв'язок з літературно-культурною ситуацією «Празької школи». Із середини 1920-х років у літературу входить нове покоління літераторів, яке сформувалося на теренах Чехословаччини і частково Польщі, яке характеризувалося спільністю ідейно-естетичних засад своєї творчості. Саме ця ідейно-естетична спорідненість (значно більше, ніж територіальний чинник) дає підстави дослідни- кам об’єднати цих митців міжвоєнного двадцятиріччя (Ю. Дарагана, Є. Маланюка, М. Чирського, Ю. Клена, Н. Лівицьку-Холодну, Ю. Липу, Г. Мазуренко, О. Лятуринську, Л. Мосендза, О. Ольжича, О. Телігу та ін.) в понят- тя «Празька школа». Микола Чирський - яскравий представник цього літературного угрупування, проте, грун- товних досліджень та спогадів про його творчий доробок не так багато. Однією із найприкметніших рис «пражан», попри високу емоційність і експресивність їх поезії, є високий інтелектуальний рівень їх творчості, закоріненість у здобутки вітчизняної і світової культури. Особливо близькою за духовним змістом, образністю, символікою для представників «Празької школи» була середньовічна культура. Творчий доробок Миколи Чирського малодосліджений. Заслуговує уваги й дослідження той факт, що свої твори письменник підписував не лише як М. Чирський, відомі також псевдоніми Микола Подоляк, М. Бурлака, Кольченко, Ларіон Ліра, М. Собачкин, М. Юрич, М. Ч., М. Ч-й. У Кам’янці-Подільському Микола Антонович Чирський організує театр імені Тараса Шевченка, напише цикл публіцистичних статей «Листи до любезних земляків», які оприлюднить на сторінках місцевої української газети «Подолянин». Саме ці листи стануть ледь не єдиним джерелом інформації про письменника. Заслуговує великої уваги й п’єса « П’яний рейд», яка писалася для гри в театрі, а не для читання як такого.