Уточнювальні члени речення як складник синтаксичного простору прозових текстів збірки Сергія Жадана «Арабески»

Abstract

Стаття досліджує, що у синтаксичному просторі дванадцяти оповідань («Приклич мене до цієї брами», «Зійде світло над містом праведників», «Вирвеш перемогу, як серце ворога», «Тоді Господь покличе жінку», «Та, що зігріє тебе серед ночі», «Велика годинникова стрілка», «І не вистачить сонця, аби все освітити», «Я вимкну за всіма світло», «Доки мине ще один місяць», «Звірі», «Кого ти потім згадаєш», «Ніхто нічого не буде просити») збірки малої прози Сергія Жадана «Арабески», важливу роль відіграють речення з різноманітними ускладнювальними елементами, передовсім однорідними членами речення, які демонструють широку панораму зображуваного міста, дають змогу письменникові репрезентувати простір Харкова початку російсько-української війни, показати людей і події в усій повноті й всеохопності.