Синтаксичні інновації в поетичному дискурсі: традиційні та сучасні підходи

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження феномену синтаксичних інновацій у поетичному дискурсі крізь призму поєднання традиційних лінгвістичних концепцій та новітніх когнітивно-дискурсивних підходів. Синтаксична структура в поезії розглядається не лише як засіб граматичної організації тексту, а як повноцінний інструмент художнього моделювання дійсності, здатний створювати нові образи, викликати інтелектуальну напругу та формувати індивідуальну поетичну стилістику. Особливу увагу приділено таким синтаксичним явищам, як інверсія, енжамбеман, парцеляція, анаколуф, сегментованість, функціональні амальгами, які розглядаються як приклади відхилення від нормативного синтаксису, що набуває естетичної функції. Проаналізовано широке коло праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, серед яких - С. Жигун, І. Мєшкова, Л. Пилипчук, Ю. Зоріна, а також P. Bennui, M. Green, P. Fontaine, L. Michaelis. Порівняльний аналіз свідчить про тенденцію до інтенсифікації синтаксичних інновацій у поетичному дискурсі ХХ-ХХІ ст., що корелює із загальним зрушенням естетичних та когнітивних стратегій у поезії. Авторка обґрунтовує доцільність розгляду синтаксичних інновацій як адаптивних механізмів, які відображають зміну мовного мислення та відповідають на виклики нової комунікативної реальності. Стаття також розкриває потенціал синтаксичних інновацій як когнітивних тригерів, що змінюють траєк торії сприйняття тексту, викликаючи ефект когнітивного напруження або порушення читацьких очікувань. На матеріалі української та англомовної поезії простежено, як синтаксичні інновації сприяють створенню інтерпретативної багатозначності та підвищенню естетичного впливу. Таким чином, дослідження має як теоретичне, так і прикладне значення, відкриваючи нові перспективи у вивченні поетичного мовлення в контексті сучасної лінгвістики.