Риторичні заклики в поетичній мовотворчості Тетяни Яковенко

Abstract

У статті представлено комплексний лінгвопрагматичний та когнітивно дискурсивний аналіз риторичних закликів у поетичному ідіолекті відомої української поетеси Тетяни Яковенко (на матеріалі збірки «У глибині небес...»). Досліджено функціонування риторичних фігур не лише як стилістичних засобів експресії, а як потужних інструментів персвазії, здатних моделювати вольовий імпульс та трансформувати ментальний стан реципієнта. За допомогою синтезу стилістичного, структурно-функціонального та контекстуально-інтерпретаційного методів виявлено та класифіковано основні моделі зверненого мовлення за трьома функціональними парадигмами: екзистенційно-духовні імперативи, націоцентричні апеляції та заклики до духовного самозахисту. Особливу увагу приділено категоріям етосу та пафосу як засобам побудови «тактики солідарності» з читачем. Обґрунтовано, що використання фігури градації та посиленої окличної інтонації дозволяє авторці «опредметнювати» колективний досвід страждань, перетворюючи його на заклик до активної життєвої позиції. Результати дослідження розкривають роль риторичної уяви та спільної пам’яті у формуванні духовного стоїцизму та сучасного національного світогляду в поетичній мовотворчості авторки.